Як я зустрів вашу маму

Я плюшевий, сучка! Викуси!

Усім нам властиво приймати дурні рішення, але час — кумедна штука, а іноді й трохи чарівна: якесь дурне рішення з часом може перетворитися на щось зовсім інше.

Люди виправдовують очікування, якщо у них вірити.

— Діти, відверніться, тітка робитиме пі-пі. - Що? Я ж вам не тварина якась. Я зробила пі-пі 20 хвилин тому і все старанно закопала, я ж леді.

Іноді наші найкращі рішення позбавлені будь-якого сенсу.

... іноді, навіть якщо ти знаєш, чим це все закінчиться, це не означає, що ти не можеш насолодитися всім цим.

Іноді заходиш туди, де ніколи не був, але відчуваєш, що ти знаходишся саме там, де маєш бути.

Єдина різниця між моїм реальним життям і порно — це те, що в житті краще висвітлення.

Робін, я, звичайно, поважаю твою допомогу, але є причина, через яку твоє ім'я — Робін, а не Бетмен.

— Раніше я вірив у долю. Коли я ходив до булочної і помічав у черзі гарну дівчину, яка читала мій улюблений роман або насвистувала пісеньку, яку я вже тиждень не міг викинути з голови, я думав:«Ух ти, а що коли вона моя друга половинка?» А тепер я думаю: "Ну ось, зараза забере останній бублик". Я перестав вірити. Мені здається, з кожним днем ​​я вірю дедалі менше. І це сумно. Як мені бути, Щербацьки? — Ну, ти ж Тед Мосбі. Почни вірити наново. - У що? У долю? — У тяжіння. Якщо є тяжіння, залишається зробити лише одне. - І що ж? — Вірити у випадок. Однак випадок ще той стервець.