Фільм

Ми не стали тими, ким хотіли. Світ не дозволяє дівчатам вибрати, ким вони хочуть бути.

Іноді, коли люди їдуть у подорож, вони тікають від чогось.

— Ти знаходиш задоволення в пороку, а потім лаєш себе за нього. - Ти знаходиш. Я з ним мирюся. Я не маю твого апетиту.

Одного ранку ви прокидаєтеся - хлопця немає, саксофона немає, залишилася тільки пара шкарпеток і порожній тюбик з-під зубної пасти.

А потім... Я приїхав до Амстердама, де мені сказали:«Ваша наполегливість огидна». Я сунув пальці у вогонь лампи і сказав:«Дозвольте мені побачити її, доки я тримаю руку в полум'ї».

— А може ми з тобою в кіно якось сходимо разом? — Джоєле, я тут зробила велику дурість. Я... Я розповіла братові, що сталося... — Це погано? — Ні-ні, але він розповів батькам. Ми католики. А Пітт сказав їм, що ти єврей. - О, але я атеїст. Точніше, прагматик-нігіліст. Або швидше екзистенціаліст.

Я читав усі твої статті. Дехто навіть зрозумів.

— Знаєш, що буде, коли я натисну на курок? Знаєш? — Стеля стане іншого кольору.

Вола безмозка!

Ну і зрештою, чи варто було?... Господи Боже... Як непоправно пройшло моє життя. Я навіки залишився в останньому дні літа, мене забули на вулиці, і ніхто не відчинить мені двері. Повірте, свою частку горя я отримав з лишком. Більшість людей будують плани, а життя просто минає. За свій вік я розкидав частинки мого серця по всьому світу, а того, що залишилося, ледве вистачає, щоб жити. Але я намагаюся посміхатися. Я знаю, що мої бажання набагато перевершували мої можливості. Мене більше не чекають ні білі коні, ні гарні жінки.