Фільм

Ви, здається, й досі не зрозуміли. Це не мене замкнули з вами, це вас замкнули зі мною!

Знаєш, Антонію, поки в світі існують гроші, люди будуть також нікчемні та жалюгідні, як ці папірці. Саме папірці і тільки... Гроші не мають свого обличчя, вони схожі на людину, якій належать. Бувають недобрі гроші, бувають хвалькі і навіть дурні, а бувають і жадібні — на них нічого не купиш.

Ти казав, що іноді ми так багато часу витрачаємо, намагаючись відгородитись від поганого, що в результаті пропускаємо все добре.

Я не зраджу вас. Я не зраджу Париж. І я не зраджу свою дружину.

— Як я виглядаю? — Як х** у смокінгу.

— Думаю, Джек бачить вас маленькою тендітною філіжанкою. З тонкої порцеляни, тільки для особливих гостей. — А ким ви мене уявляєте? — Мангустом, якого я хотів би мати вдома, якщо туди забереться змія.

У наших джунглях закон один: якщо лев голодний, він їсть!

— Але ж так не чесно! — Життя не чесне, синку. Змирись.

Сподівайся на краще – готуйся до гіршого.

— Цього тижня мені щастить. — А як же велосипедист, якого ти збила? — Я ж говорю, мені щастить! ================================= — Цього тижня у мене така сприятлива карма! — Так? А як щодо того велосипедиста, якого ти збила? — Я ж не про його карму говорю!