Фільм

Я буду з тобою, поки ти житимеш. Мені начхати, скільки залишилося часу. Повернися, придурок! (Я буду з тобою, поки ти не вмієш. І мені не важливо, скільки у нас часу. Ти зрозумів мене, тупий бовдур?)

Ти що заважаєш відпочивати, христопродавець?

- От млинець! Ну і пика у тебе! Та ти прямий як дупа, вивернута навиворіт. - Типу мошонки з вухами? - Типу того. Наче Лепрекон трахнув обличчя Фредді Крюгера. — У крапку... — Та ти моторошний. Схожий на затраханий до смерті авокадо. - Дякую.

Слово честі, справа в мені, чи людство, озброївшись релігією, отруєне забобонами, збожеволіло від ненависті і страху, і справді мчить прямо в середньовіччя?

- А в мене горло. - Горло? - Горло! - І голова. - І голова. - Без мізків. - Без мізків.

- Хатинка-хатинка, стань до лісу - задом, до мене передом! — Чого треба? А-а! Іване?! З'явився! Чи не чеканий, не кликаний. Повернув хатинку, ух, розбудив стареньку! Стояла собі задом, то йому, бачите, не тим фасадом! У! — Не журись, бабусю! Не серч, ягуся! Допоможи мені Настеньку знайти, допоможи мені від лиха її врятувати! - І не чекай від мене допомоги - неси швидше ноги! Ану, хатинко! Повернись до лісу передом, до Івана задом! — До лісу — задом — до мене передом! — До лісу передом, до Івана задом! — До лісу — задом — до мене передом! — До лісу передом, до Івана задом! Тю! Фулюган!

Воїни! Виходь грати – ай!

- То ти скажеш мені, як зупинив фургон? - Це був викид адреналіну! Справа звичайна... в Google пошукай!

Ізольда Тихонівна: — Твій батько ніколи не мотався на кухні. Це не чоловіча справа. Галина Аркадіївна: — До речі, це чоловіча справа. Ізольда Тихонівна: — Так, якщо чоловік не має інших справ. Чоловік має працювати. Все інше в будинку – це справа жінки. Микола Павлович: — А якщо жінка працює, що має робити чоловік? Ізольда Тихонівна: — Намагатися не стати жінкою. У будинку не може бути два розділи.

Мораль вимагає від нас придушувати свої інстинкти, але не завжди хочеться їх придушувати. Ну хто співатиме Аві Марію, займаючись сексом.