Фільм

— От я б за тебе не полізла б у воду. - А я б за тебе поліз. - А що ж ти не поліз? - Ти тонула? — А ти чекаєш, щоб я тонула, так? — Чекаю...

- Усьому є межа! — І в любові до Батьківщини? Для мене меж немає!

— Та я розумію... але не можу піти, доки не поясню вам причини моєї відмови. — Та чого тут пояснювати? Я вам дуже вдячна, одного не розумію, чим я вам не підійшла? — Ні в чому, ангеле мій, я не знайшов у вас вади. Так, але ж це ви показали мені, що я вам не милий. Та як же я міг узяти вас після цього за дружину? Життя зі мною було б для вас мукою. — Нас про це не питають. — Та що ж ми, дикуни? У 18 столітті живемо...

— Після того, як я повернув каміння на місце, я подумав… Може, мені варто пожити тим життям, яке Тоні казав мені отримати. — І якою вона вийшла? - Приголомшливою.

— Які ж зручності в каютах третього класу, містере Доусон? Кажуть, що тут вони не такі вже й погані. — Цілком терпимі, мем. Мишей та щурів майже немає.

— Ти, мабуть, знаєш — я не беру паперових грошей, я люблю золото. — Я брав і паперові, та ніхто не дає...

Хіба забирати викрадене — крадіжка?

Містер Старк? Хей, містере Старк? Ви чуєте мене? Ми перемогли, містере Старк. Ми перемогли. Ви це зробили, сер. Ви це зробили. Вибачте... Тоні...

Я ненавиджу снідати. І брехати. І ще війну.

— Ви переходите всі межі! — Кордони перейшли засоби, що бракують. Як там це називається... розтрата? Або якось інакше, на«П»? П... п.... злочин? - Що вам потрібно? — Те саме, що й вам. - Щоб ви звільнилися? — Найкраще ви мене самі звільните. І дасте вихідну допомогу за півроку. І блискучі рекомендації.