Капітан Джек Горобець

Вбрання тобі не йде. Вже або сукня, або нічого... А у мене на Перлині суконь немає.

Сумна врахувати того, кому не відомий чудовий і тонкий букет життя на Тортузі. Кмітаєш? Якби всі міста були подібні до цього, чоловіки б у ласці тонули.

— А ну понатиснемо, давай-но, ще! - Усе! Досить! Я за Каріною! — Кинеш мене заради інституції в мереживах?! - Так! — Усі мужики однакові!

- Двох черепах заарканив? - Так, двох морських черепах. — А де взяв мотузку? — Сплів із шерсті... зі спини.

— Вже була заспівана пісня, скликається порада братерства! — На жодну хвилину не можна залишити вас без нагляду! Як діти малі!

- Ти там бував? — Хіба я схожий на того, хто бував у джерела молодості? - Залежить від освітлення.

— А як же я звільнюсь від пут? — Так ти вже зробила півгодини тому і тільки чекаєш нагоди напасти на мене.

— Тобі доведеться там працювати, Джеку. Душі загиблих переправлятимуть на той світ. Або стати таким, як Джонс. - Мені не підуть щупальця! Але безсмертя, воно того варте, вірно?

— Поясни-но птаха. Ти з цим зможеш жити? Ти прирікаєш іншу людину на вічні пута, а сам будеш веселитися, гуляти і пити? - Так. Це на мене.

— Відомо, баба на кораблі — на велике лихо. - Не візьмемо її - буде гірше.