Сан Санич

Розлучатися треба так, ніби завтра зустрінемося, а зустрічатись — ніби не бачилися сто років.

— Досі мені доводилося рятувати одного хлопця, а тепер двох... — Нічого, відіб'ємось! — Звичайно, відіб'ємось. Тільки прошу тебе, Сан Саниче, нікого не убий.

— Один удар ногою в щелепу, і його забрали б на ношах! - Це Кавказ. Усі мають гарячі голови. Ну погомоніли і розійшлися. Людина прийшла слухати музику, а ти її ногою в щелепу.

Мудрець почувається вільним і у в'язниці.

Як кажуть у нас в Індії, розумний не питає. Розумний сам осягає сутність речей.

— Ти втратив хватку, Рустаме. Треба було одразу зламати йому руку або колінну філіжанку. А ти порався, порався... Навіщо так довго мучити людину? — Я бив не сильно, боявся, що вб'ю.