Антон Павлович Чехов

Я не розумію, але не розуміти не означає заперечувати.

Якщо найталановитіші люди у всьому місті такі бездарні, то яким же має бути місто.

Діти святі та чисті. Не можна робити їх іграшкою свого настрою.

День взимку від того короткий, що подібно до всіх інших предметів видимих ​​і невидимих ​​від холоду стискається і від того, що сонце рано заходить, а ніч від воззрения світильників і ліхтарів розширюється, бо зігрівається.

Але ревнувати можна лише тих, кого любиш, а хіба я люблю дівчину у червоному? Якщо любити всіх дівчат, яких я зустрічаю, живучи під місяцем, то не вистачить серця, та й надто жирно.

Те, що страшно в житті, відбувається десь за лаштунками.

Немає того понеділка, який не поступився б своїм місцем вівторку.

Любов і ревнощі роблять людину несправедливою, безсердечною, людиноненависником.

Це правда. Треба прямо говорити, життя у нас безглузде.

Штукатури говорили про десятника і про якогось Федота Васильєва, я не розумів, і мною помалу опанувала туга, — туга фізична, коли відчуваєш свої руки, ноги і все своє велике тіло і не знаєш, що робити з ними, куди подітися.