людина

— Коли ти станеш маршалом Франції, мій бідний Д'Артаньян. — Чому я бідний? — Тому що я так любила тебе, що ти ніколи мене не забудеш.

- О Боже! Ти налякав мене. - Зроблю свій внесок у нічний дозор. - Дякую. За те, що охороняєш нас. Мене. - Це ж я. Твій вірний охоронець. Тихий і незворушний. - Ти пив? І ти сумний – погане поєднання. - Ні, я не сумний. Сум - це емоції, властива тим, кому не все одно. - Та гаразд, Деймон. Це не правда. Тобі не всеодно.

— Сказати, чому я з тобою одружився? - Сама скажу. Тому що я дала на це згоду. — Тому що з тобою можна було про все розмовляти...

Жодна людина не здатна жити тижня, а тим більше роки, в атмосфері ніжної пристрасті. Все втомлює, навіть те, що тебе люблять.

Секрет того, щоб досягти чогось, – почати.

Істерики діють лише тоді, коли їх хтось спостерігає.

Заколю себе мечем я або стрибну з вікна, але тобі залишуся вірною, як завжди була вірна.

У цьому є щось благородне робити те, що хочеш ти, а не те, чого від тебе очікують інші.

Повернутися за межу набагато важче, ніж перетнути її.

Рівень телевізійної реклами зазвичай досить високий. Але вона не залишає жодного сумніву в тому, що її пристосовують до нижчого спільного духовного знаменника, до найпримітивніших, що не звикли самостійно мислити верствам суспільства.