правда

Послухайте, — сказав я, — або застреліться, або повісьте пістолет на колишнє місце, і ходімо спати.

— Скажи, невже це так важко? - Що? - Відносини!

Діти відчувають, хто їх любить.

О, і його голос вона теж любила. Може, навіть більше, ніж очі. Так важко дивитися на нього, коли не можна доторкнутися до нього.

Знати і не зробити – все одно що не знати. Вміти і не робити — все одно, що не вміти.

А захоплюють мене такі книжки, що як їх дочитаєш до кінця — так одразу подумаєш: добре, якби цей письменник став твоїм найкращим другом і щоб з ним можна було поговорити по телефону, коли захочеться.

Є в людині стіна, біля якої його розстріляли. Є в людині кулі, ним самим розціловані, є в людині багно, з якого ніхто не вийшов, є в людині темрява, не вкрита ганчіркою совісті.

— Ми з тобою, як кішка з собакою. - Так. Або як олія з водою. — Або як наждачний папір із голою дупою. - Грубо. — Ти був би дупою.

Життя несправедливе. Мені нічого від неї не діставалося, крім найкращого.

Повинен вам сказати, що ми не хочемо завойовувати космос. Ми хочемо розширити Землю до її меж. Ми не знаємо, що робити з іншими світами. Нам не потрібно інших світів… Людині потрібна людина.