правда

Телефон уже не ключ, а замок. Величезний амбарний телефон, який не зламати. Він не піддасться. Здоров'яний, старий, пластмасовий, червоний телефон. Він не дзвонить. Вона мені не дзвонить. Ти не дзвониш. А за вікном знову дощ. Можна ж збожеволіти! Як ти не божеволіла всі ці роки? Скільки разів дивилася на свої вени, вивчаючи їх із хірургічним інтересом. Скільки разів висипала на долоню жменя транквілізаторів, які можуть дати не лише здоровий сон без снів, а й темряву без дощу? Я ***ався думати про це. Я подзвонив тобі сам.

Коли ти востаннє займалася сексом? Задумалася. Значить, давно.

Логічно мислити – це правильно, а логічно жити – ні.

— Мій колишній чоловік привчив мене чекати від чоловіків найгіршого. - Ви у розлученні? — Не те формулювання. Він мене кинув. — Мене теж одного разу покинули. — У вас також криза самооцінки? — Чого я вартий, коли мене викинули, як брухт? — І все чекаєш, раптом той, хто покинув, схаменеться і покличе назад. Обіцяють, що біль вщухне. З часом. А насправді все болючіше. — Знаєте, що потрібне? — Ну, і що нам треба? - Треба випити. Як слід напитися.

Але справжня ненависть, та, від якої все перевертається у шлунку, неможлива без емоційного зв'язку.

Бути злопам'ятним і молитися - те, що сіяти на морі і чекати жнив.

Надмірне читання не тільки марно, тому що читач у процесі читання запозичує чужі думки і гірше засвоює їх, ніж якби додумався до них сам, але й шкідливо для розуму, оскільки послаблює його і привчає черпати ідеї з зовнішніх джерел, а не з власної голови.

- Удача - моє друге ім'я, - буркнув Рінсвінд. - А перше, до речі, "Ні".

Життя — куди тендітніша річ, ніж це здається більшості людей.

Прокляття геніїв у соціальній відчуженості.