вірність

- Я йду. — Квартира твоя, але життя моє! — Залишаю тобі й те, й інше.

- Ти вперше назвала мене на ти. — Я тебе вперше не поважаю... А ти мені вперше не віриш. - Так. - Повір!

На війні, як на війні, хтось вийшов із лайна туди і повернеться.

Усе, що нам лишається — це йти тим шляхом, який нам судився, з усією гідністю, на яку ми здатні. Кожен наш крок веде або до слави, або до прірви, і нам залишається лише сподіватися: коли все скінчиться, у нас залишиться бодай щось від нашого серця — щось від нас справжніх. Лор’темар Терон раптом спіймав себе на молитві про те, щоб і від нього самого теж щось лишилося.

— Я цього разу не втік, так?
— Ні. Ти не втік.
— Подбаєш про тих малих за мене, добре?
— Ні. Ти сам про них подбаєш!
— Скажи: «Я подбаю».
— Я… подбаю.
— Добре. Бо я, здається, навіть… випущусь.
— Я люблю тебе.
— Я теж тебе люблю.

Я тримала двері прочиненими на три дюйми. Я не переставала вірити.

Друзі не брешуть.

За Короля-Ліча!

Вони навчили мене цінувати вірність…і ніколи не забувати про тих, кого любиш.

Чоловік, який абсолютно не здатний бути вірним, принаймні вірний собі.