Дмитро Ємець

Депресняк теж надійний хлопець. Крім хорошої бійки, нічного польоту та перських кішок, у нього слабкостей немає. І інтересів, до речі, теж, якщо не брати до уваги сире м'ясо.

Коли довго колупаєшся в пам'яті — прокидається совість. Починаєш возитися з совістю - вилазить любов і жалість.

Коли людині погано, вона може: а) зіпсувати всім настрій ; б) поплакатися комусь у жилетку; в) залягти на дно ; г) зробити собі ще болючіше, затьмаривши старий біль нової; д) прикинутися, що нічого не сталося.

Більшості людей щастя також протипоказане. Вони миттєво починають шукати, чим покарати себе і мало не бите скло гризуть.

- Ну? І як тримати мене на руках? Чи не так, невимовне щастя? — спитала Яра. - Ти легка, як хмаринка в небі! - сказав Ул. Яра хмикнула. - Сумнівний комплімент. - Чому? — Вас у школі не вчили, що середня вага хмари вісімсот тонн? Навіть найменша хмаринка – це вже тонн сто. Так що, юначе, мені ваші натяки незрозумілі.

На жаль, щоб людина щось зрозуміла, вона повинна обпектися, і не раз. Розуміння приходить лише через біль та страждання. Розуміння ж, не підкріплене болем, нестійке та скороминуще.

Отже, панове, я вам заздрю. Попереду маєте цілий навчальний рік. Відмінний шанс привести порожню голову у напівпорожній стан.

Так, я справді дуже мила. Деякі, щоправда, наважуються називати мене товстою, але вони, як правило, довго не живуть, і їх можна не приймати до уваги.

Запросто будь-кому могла відгризти руку по лікоть та ще й сказати, що несмачно.

Привід нервувати є завжди. А то й десяток одразу. Нерозумно сподіватися, що колись настане день, коли жодного приводу не буде. А якщо так – навіщо смикатися?