Фредерік Бакман

- З чого ви взяли, що мені потрібна допомога, щоб не вплутуватися в конфлікти? Тільки слабаки вірять у гармонію. І як наслідок - ходять навколо і навколо, бурмотять щось собі під ніс і відчувають свою моральну перевагу, поки ми, нормальні люди, зайняті іншим. - Чому ж? – Ми перемагаємо. - Це важливо? - Люба моя, якщо ви не переможете, то нічого не досягнете. В уряді та раді директорів випадкових людей не буває. Психолог спробувала повернутися до свого питання: – І… переможці заробляють багато грошей, це теж важливо, чи правильно я вас зрозуміла? На що ви їх витрачаєте? – Я купую дистанцію, яка відокремлює мене від інших людей. Психолог ніколине чула такої відповіді. - Що ви маєте на увазі? – У дорогих ресторанах більша відстань між столиками. У бізнес-класі літака немає сидінь у середньому ряду. В ексклюзивних готелях є окремий вхід для ВІП-персон. У щільно населених містах відстань коштує найдорожче.

Знай його батько, скільки ще таких же болісних хвилин проведе його син в очікуванні цієї дівчини, очі його вилізли б з орбіт, і він назавжди залишився б дурним. Але син тоді й сам ще цього не знав.

Уве завжди з інтуїтивним скепсисом ставився до людей вище метра вісімдесяти п'яти. Досвід підказував: при такому зростанні кров просто не дістається мозку.

Як сказала одного разу Соня, щоб зрозуміти таких мужиків Уве та Руне, насамперед необхідно зрозуміти, що вони народилися не свого часу. Такі небагато просять від життя – лише найпростіших речей, вважала Соня. Щоб дах над головою, та тиха вуличка, та машина однієї-єдиної марки, та дружина-лапушка, одна-єдина на все життя. Щоб працювати з користю. Щоб будинок був, а в будинку щось регулярно ламалося і відкручувалося – а ти ходив би з викруткою і прикручував.

Економіст отримує гроші лише тоді, коли у клієнтів банку все добре, а аналітики – завжди.

Самотність – як голод: ти не помічаєш, як ти зголоднів, доки не почнеш їсти.

Нехай із тобою нічого не станеться. Нема про що я. Нехай із тобою станеться все! І нехай воно буде чудовим!

Так буває, що, опинившись у вирі життя, забуваєш, як все починалося, а коли народжується дитина, раптом здається неможливим уявити, що ти колись любив когось ще.