Друге життя Уве

Дивна штука - кохання. Вона завжди застає тебе зненацька.

Знай його батько, скільки ще таких же болісних хвилин проведе його син в очікуванні цієї дівчини, очі його вилізли б з орбіт, і він назавжди залишився б дурним. Але син тоді й сам ще цього не знав.

Сварка закипіла — не вгамувати. Прямо два чайники на плиті - хто кого пересвистить.

Уве завжди з інтуїтивним скепсисом ставився до людей вище метра вісімдесяти п'яти. Досвід підказував: при такому зростанні кров просто не дістається мозку.

Як сказала одного разу Соня, щоб зрозуміти таких мужиків Уве та Руне, насамперед необхідно зрозуміти, що вони народилися не свого часу. Такі небагато просять від життя – лише найпростіших речей, вважала Соня. Щоб дах над головою, та тиха вуличка, та машина однієї-єдиної марки, та дружина-лапушка, одна-єдина на все життя. Щоб працювати з користю. Щоб будинок був, а в будинку щось регулярно ламалося і відкручувалося – а ти ходив би з викруткою і прикручував.

Можна витрачати час на те, щоб помирати, а можна на те, щоб жити.

Так, буває важко визнати, що помилявся. Особливо, коли помилявся так довго.

До Уве раптом доходить різниця між жорстокістю за потребою та жорстокістю навмисною.

Скоро ми станемо країною, де всі будуть обідати з ранку до вечора.

Уве, втім, безнадійним себе не вважав. Просто, на його думку, речі люблять місце та порядок. Не можна йти по життю, ось так легко розкидаючись і розмінюючись ними. Наче сталість нині нічого не варта. Нині люди змінюють старе на нове настільки швидко, що вміння робити щось довговічне стало непотрібним. Якість – кому вона тепер потрібна?