Олександр Дюма

- Ось бачите, - сказав він йому, - до чого жінки невдячні: ваша запобігливість анітрохи не зачепила баронесу; невдячні – не те слово, слід було б сказати – божевільні. Але що вдієш! Все, що небезпечно, приваблює; повірте, любий барон, найпростіше - надати їм чинити, як їм заманеться; якщо вони розіб'ють собі голову, їм принаймні доведеться нарікати лише на себе.

Коли маєш владу над жінкою, найкрасивішою у всій Франції, можна бажати тільки одного — щоб зникло світло і настала темрява, бо в темряві чекає на нас блаженство.

Під час нервової кризи, після таких великих потрясінь, люди ревниво ставляться до свого душевного болю, як скупець до своїх скарбів, і вважають ворогом кожного, хто спробує відібрати у них найменшу частинку.

На жаль, перша потреба народу після перемоги полягає в тому, щоб все зруйнувати.

Труп ворога завжди пахне добре.

... є люди, які не продаються, є серця, яких не купити і королю.

Чорт забирай, капітане! Не всякий бій можна виграти!

Впевненість у майбутньому сповнювала його деякою гордістю.

Від люті кров закипіла в його жилах, йому хотілося закричати; але королі, скуті власною величчю, що неспроможні піддаватися першому пориву, яким керується звичайна людина у пристрастях чи разі самозахисту.

— Так треба, — сказав Атос і додав тихішим і лагіднішим голосом: — Я так хочу.