Три мушкетери

— Якщо я ще колись поскаржуся, що мені не вистачає пригод... — Я тебе так відколочу, що ти благатимеш про помилування. — Я хотів сказати:«Нагадай мені про цей момент», але твоя ідея теж згодиться.

Ніколи майбутнє не видається в такому рожевому світлі, як у ті миті, коли дивишся на нього крізь келих шамбертена.

- Ти закликаєш до заколоту? — Хіба боротися з безчестю, що твориться довкола — це заколот? Чи давати відсіч несправедливому довкола? Можливо, ми з тобою не такі вже й різні... Світ зміниться на краще, хоча ми цього не побачимо.

Краще їхати одному, ніж із супутником, який трясеться від страху.

Один за всіх, і всі за одного – це відтепер наш девіз!

Люди повинні побачити, що у світі ще залишилася справедливість.

Надія є останнє, що згасає у душі людини.

— Коли ти станеш маршалом Франції, мій бідний Д'Артаньян. — Чому я бідний? — Тому що я так любила тебе, що ти ніколи мене не забудеш.

— Востаннє ви кинули мене на іспанський корабель. Незважаючи на заступництво кардинала! - Я тебе зараз з даху скину! Де діаманти?

— Лист від Тревіля, ми маємо зустріти в Бургундії ад'ютанта генерала Гордея і супроводити його до Парижа, він має вести з фронту. - Прямо зараз? — Та ні, ти подріми, а війна зачекає.