Рей Бредбері

Витончене маленьке виробництво, здатне порушити рівновагу... Повалилися маленькі кісточки доміно, великі кісточки, величезні кісточки, з'єднані ланцюгом незліченних років, що становлять Час.

Візьми літо в руку, налий літо в келих — у найменший, звичайно, з якого тільки й зробиш єдиний терпкий ковток; піднеси його до губ — і по твоїх жилах замість лютої зими побіжить спекотне літо...

Тварина не допитується, у чому сенс буття. Воно живе. Живе заради життя. Для нього відповідь полягає в самому житті, в ньому і радість, і насолода.

Одне й те завдання можна вирішити безліччю способів.

Життя та Смерть. Смерть та Життя. Під вашою шкірою сонячне світло. За вашими очима — цвинтар. Ніч.

Нехай душу нову я знаходжу там, де посмів заблукати!

Людина не терпить того, що виходить за межі звичайного. Згадайте, в школі в одному класі з вами був, напевно, якийсь особливо обдарований малюк? Він найкраще читав уголос і частіше відповідав на уроках, а інші сиділи, як боввани, і ненавиділи його від щирого серця? І кого ж ви били і всіляко катували після уроків, як не цього хлопця?... Ось! А книга це заряджена рушниця у будинку сусіда. Спалити її! Розрядити рушницю! Треба приборкати людський розум! Чим знати, хто завтра стане мішенню для начитаної людини?

Діти пробачать вам будь-яку помилку та помилку, але пам'ятайте: вони ніколи не пробачать вам вашої смерті.

Твої проблеми – це мінні поля у тебе в голові.

Мені мільйони років від народження, сказав він собі. Я народився хвилину тому. Я зростом в дюйм, ні, в десять тисяч миль. Я опускаю очі і не можу розгледіти своїх ніг, вони надто далеко внизу.