Гертруда та Клавдій

Мимоволі засумнієшся, чи годяться люди в міру всіх речей. Адже ми й себе не в змозі до ладу виміряти. Ми — єдині тварини, які роблять помилки.

Чоловікам необхідно грати зі смертю, щоб зробити її не такою жахливою, коли вона прийде.

... адже нашими іменами користуються зручності для інших людей, а для нас вони існують на самому краю свідомості, для якого ми щось занадто величезне і неясне, так що не вкладається в іменах...

Сказано:«Не позичай і не давай у борг», проте життя — сплутаний клубок сплат і несплат.

Коли ти маленька, всякий сенс великий.

Існує правда внутрішня і зовнішня. Наша правда – внутрішня.

Жити там, де ми живемо з народження, неприродно: нашим корінням, що розростається, доводиться прокладати собі шлях через купи старих уламків.