Пампушка

Ненависть до Чужеземця споконвіку озброює жменю Безстрашних, які готові померти за Ідею.

Навколо повно людей, яким не терпиться розповісти тобі, хто ти, але вирішувати це тільки тобі самій. (На світі повно людей, які хочуть образити тебе, але тільки тобі вирішувати, реагувати на їхні слова чи ні.)

Що не кажи, добродію, бідняки повинні допомагати один одному, адже війну затівають багаті.

... всяке щире переконання гідне поваги.

Але чим нормандський комерсант багатший, тим більше страждає він від найменшої шкоди, від видовища того, як найменша крихта його надбання переходить в інші руки.

Я тепер замкнувся в собі. Я нікому не говорю вже, у що я вірю, про що думаю, що люблю. Приречений на жорстоку самотність, я дивлюся навколо, але думки своєї не висловлюю ніколи. Що мені до ідей, розбіжностей, вірувань, насолод. Я не можу нічим поділитися з іншими і охолодився до всього. Думка моя незрима і незбагненна. На звичайні запитання я відповідаю загальними фразами та посмішкою, яка каже:«так», якщо мені не хочеться витрачати слова.