Задуха

Білки це такі люди, які пережовують їжу, а потім забувають, що з нею робити далі. Вони забувають, що їжу треба ковтати. Вони випльовують пережовані шматки і ховають їх у кишенях. Або прибирають до себе у сумочку. Насправді це не так симпатично та мило, як це звучить.

Я хочу зробити щось хороше замість того, щоб весь час намагатися не робити нічого поганого.

Смішно і сумно, - продовжує Пейж. — Те, як ми не можемо ужитися з речами, які не можуть зрозуміти. Те, як ми беремо і відкидаємо щось, якщо не можемо знайти йому пояснення.

Плакати це нормально, якщо сльози не справжні.

Я просто хочу бути комусь потрібним. Потрібним та необхідним. Мені потрібен хтось, кому я міг би віддати себе — весь свій вільний час, всю свою увагу і турботу. Хтось, залежний від мене. Взаємна залежність.

Кажу їм: валіть все на мене. Нехай я зображатиму велику пасивну жопу у вашій груповусі для зняття провини. Прийму заряд у всіх.

Ніщо не виявиться настільки добрим, наскільки ти можеш його уявити. Ніхто не прекрасний настільки, як виявляється таким, як у тебе в голові. Ніщо так не збуджує, як власна фантазія.

Нереальне сильніше за реальність. Тому що у реальному світі досконалості не існує. Абсолютно лише те, що ми вигадуємо собі.

Катування є катування, а приниження є приниження, тільки якщо ти сам вибираєш, що страждатимеш.

- Ти просто псих ненормальний, і в тебе явно проблеми із жінками. — Кожна жінка це сама по собі проблема.