Книга / твір

Найлегше жінки змушують плакати тих чоловіків, перед якими тремтять інші чоловіки.

Він був мені зрозумілим, цей доктор філософії. Завжди і за всіх часів існували такі люди, абсолютно задоволені своїм становищем у суспільстві і тому цілком задоволені становищем суспільства.

Перемогти страх найважче. Саме його ми запам'ятовуємо особливо міцно — із почуття самозбереження.

А чому у нас немає пір'я, немає крил — лише лопаткові кістки — фундамент для крил? Та тому що крила більше не потрібні... крила б тільки заважали. Крила — щоб літати, а нам уже нема куди... Чи не так?

Як же мені ще сподіватися, якщо зникла всяка надія, якщо всі зірки закотилися, і мене, невтішного, огортає похмура-похмура ніч?

Адже кожен не проти володіти тим, чого він не вартий.

Книги не дають по-справжньому тікати від дійсності, але вони можуть не дати розуму роздерти самого себе на криваві шматки.

Вибачити - найкраща помста. Скільки смислів не шукай – їх багато, і всі вірні.

Є на світі чимало людей, які з дитячих років мріють про подорожі та пригоди, щоб не лише в очах сторонніх, а й у своїх власних здаватися героями. А коли життя стикає їх із довгоочікуваними пригодами, коли небезпека близька, вони думають із каяттю:«Який чорт мені все це потрібно, понесла ж мене нелегка!»

То був добрий хлопчина років сорока. "Ну і ну! - сказала Софі. — Ще сьогодні вранці я вирішила б, що він старий! Треба ж усе, виявляється, залежить від того, як подивитися!»