Книга / твір

Добро і любов це імунітет від безжальної реальності.

Правда така жахлива, як смерть. Але відкопати її набагато складніше. Мені пощастило.

... Ворожнеча притуплює розпач.

Сказано:«Не позичай і не давай у борг», проте життя — сплутаний клубок сплат і несплат.

... маленькі камені зривають з гір лавини.

— Сподіваюся, ви накрили стіл не через мене. Я б добре пообідав і з дітьми. — Ні, я завжди їм окремо. Люблю старовинні звичаї. Мені здається, жінкам взагалі не слід сидіти за столом із чоловіками: це губить розмову, та й для них самих це шкідливо. Набираються усіляких ідей, а жінкам завжди не по собі, коли в них у голові заведеться якась думка.

Якби люди хвости, зображати незворушність було б набагато важче.

Часи змінюються, і лише дурні не хочуть змінюватися разом із ними.

Знамениті царі і найбільші королі не іншим майже мистецтвом, як вбивством, і не одну людину, як ти хотів зробити, а незліченної множини, випалюванням країн і руйнуванням міст поширили свої царства, а отже, і свою славу.

... Я хочу жити, залишаючись молодим… і бути поруч із тими, кого я люблю… Хочу подорожувати, хочу побачити світ. Потім ще хочу одружитися і колись обзавестися дітьми... І безбожно забалувати їх, перетворивши на неабияких засранців... А потім віддати кінці у власному ліжку — щоб мені було при цьому років під двісті і щоб причиною моєї смерті став прокляття чийогось ревнивого чоловіка.