Книга / твір

Вона грюкнула дверима і поїхала. Майже відразу мене наповнило почуття самотності. Немов Різдво пішло від мене назавжди.

Краї прірви зімкнулися, дихати нема чим. Стоїш на дні і розумієш — надто пізно.

Благополучна людина, може дозволити собі бути моральним. А ти утримай свою моральність у біді, ти спробуй залишитися з тією ж чуйністю, життєлюбністю, як тоді, коли тобі було добре.

Зв'язки та знайомства у наш час – перша справа.

Чи вірите ви в те, що ви помрете? Так, людина смертна, я - людина: отже... Ні, не те: я знаю, що ви це знаєте. А я питаю: чи траплялося вам повірити в це, повірити остаточно, повірити не розумом, а тілом, відчути, що одного разу пальці, які тримають цю саму сторінку, будуть жовті, крижані... Ні: звичайно, не вірите - і від того досі досі не стрибнули з десятого поверху на бруківку, тому й досі їсте, перевертаєте сторінку, голитеся, посміхаєтеся, пишете…

Фальстаф тепер не той, він навчився Розважливості віку свого.

Дружбу необхідно заслужити. Вона має важливе значення. Не варто витрачати її на того, кому вона не потрібна, хто не відповість на неї. Наскільки я можу судити, люди мають різний життєвий досвід.

Вона дуже заплуталася. Вічно доводиться бути напоготові, ніколи не можна говорити лише одному й тому ж людині.

З злиднями треба боротися, не вбиваючи новонароджених немовлят, а покращуючи умови життя.

З марихуаною, як і з сексом, одна історія – всі сильно перебільшують ефект.