Книга / твір

Вранці думай. Вдень дій. Увечері їж. Вночі спи.

Життя - це безперервна боротьба, в якій кожен бореться своєю зброєю. Розумний – своїм розумом, сильний – силою, підлий – підлістю тощо.

Всі чарівні люди зіпсовані, в цьому є секрет їхньої привабливості.

Сьогодні найдовший день на рік, хоча нині — всі такі дні.

Пішли додому, сер Максе. Будемо жерти, сумувати і думати.

Ми за днями шепочемо:«Завтра, завтра». Так тихими кроками життя повзе на останню недописану сторінку. Виявляється, що всі "вчора" Нам ззаду освітлювали шлях до могили. Кінець, кінець, недогар догорів! (Так — у кожній справі. Завтра, завтра, завтра, А дні повзуть, і ось уже в книзі життя Читаємо ми останній склад і бачимо, Що всі вчора лише осяяли шлях До могили курної.

Дурень, — сказав він собі, — запам'ятай, дурню, ніколи не можна розраховувати, що інші поділятимуть твої почуття чи твій настрій.

З кожною наступною втратою вмирати від горя стає все безглуздіше: якщо і того пережила, і цього, до чого здаватися третьому? четвертому? восьмому? І коли вже було тринадцять, то чому б і не бути чотирнадцятому? Хто сказав, що це останній? Тому, коли хтось на твоїх очах іде у тривалий відчай, починаєш підозрювати, що це нерви, просто нерви, небажання тримати себе в руках. Але є ще третій варіант, який зазвичай не враховуєш, —«просто таке сильне кохання».

Так, я вже зрозумів, що у вас платонічні стосунки. Поцілунки в щічку при місяці, за якими йдуть докори совісті:«А чи не зайшли ми надто далеко?» - це ваша стеля!

Дитина є дзеркальним відображенням ситуації у сім'ї, стосунків між батьками, хочуть це визнавати батьки чи ні.