Книга / твір

Доброї людині буває соромно навіть перед собакою.

Не можна сказати, що мене це так сильно засмучує — швидше, протверезить.

Я твій, як і раніше, тебе люблю я знову І без надій і без бажань. Як полум'я жертовне, чисте моє кохання І ніжність незайманих мрій.

Ти знаєш, перед яким вибором стоїш. Або ти залишишся у в'язниці, яку століття називає обов'язком, честю, самоповагою, і купуєш цією ціною добробут та безпеку ; або ти будеш вільний - і розіп'ятий. Нагородою тобі будуть каміння та терни, мовчання та ненависть, і міста та люди відвернуться від тебе.

Ти – не кішка. В тебе не буде в запасі ще вісім життів. Тому живи так, щоб після твоєї смерті тебе ще довго згадували.

Гарна жінка,— сказав Остап,— мрія поета. Провінційна безпосередність. У центрі таких субтропіків давно вже немає, але на периферії, на місцях ще зустрічаються.

Я рідко дивлюся телевізійні передачі, і не буваю на автомобільних перегонах, і не ходжу до парків розваг. Ось у мене і залишається час для всяких навіжених думок.

Загалом, славно, коли вистачає часу зупинитися та понюхати троянди.

Його красуня говорила йому, що подібних їй немає у всьому Всесвіті. І ось перед ним п'ять тисяч таких самих квітів в одному тільки саду!

Одного разу... я набрався духу і поставив Афіні запитання: чому вона так спокійно сприйняла моє рішення піти від неї? — Бо звикла все життя терпіти мовчки, — сказала вона.