Книга / твір

- Ай яй яй! — вигукнув артист, — та невже вони думали, що це справжні папірці? Я не припускаю думки, щоб вони це зробили свідомо. Буфетник якось криво й тужливо озирнувся, але нічого не сказав. — Невже шахраї? — Тривожно спитав у гостя маг, — невже серед Москвичів є шахраї?

Все минеться. Страждання, муки, кров, голод і мор. Меч зникне, а ось зірки залишаться, коли тіні наших тіл і діл не залишаться на землі. Немає жодної людини, яка б цього не знала. То чому ж ми не хочемо звернути свій погляд на них? Чому?

Вони вічно поспішають на роботу, — я бачив їх тисячі, зі сніданком у кишені, вони біжать як божевільні, думаючи тільки про те, як потрапити на поїзд, у страху, що їх звільнять, якщо вони запізняться. Працюють вони, не вникаючи у справу; потім поспішають додому, боячись запізнитися на обід; увечері сидять удома, побоюючись ходити глухими вулицями; сплять з дружинами, на яких одружувалися не з любові, а тому, що у них були гроші і вони сподівалися забезпечити своє жалюгідне існування. Життя їх застраховане від нещасних випадків. А в неділю вони бояться занапастити свою душу. Наче пекло створено для кроликів!

Жодна неприємність не варта зіпсованого апетиту.

Якщо у тебе є гвинтівка, рано чи пізно ти з неї вистрілиш.

Можна припустити, що земне життя – це процес запису нової інформації,«нагулювання» душею нових вражень. Якщо«не відключати» пам'ять про прожите душею у вічності, то процес«запису» нового життя, можливо, зупиниться через нескінченність всесвітньої інформації. Система перевантажиться. Можливо, що після фізичної смерті тіла душа вільно входить у зіткнення з вічною пам'яттю і тут оживає картина як останньої, а й вічного життя. Якщо виходити з того, що головне багатство космосу – жива клітка, Яка за певних умов здатна еволюціонувати в високоорганізовані структури, що володіють розумом, і мандрувати Всесвітом, розвиваючи, збагачуючи і готуючи душі до вічного життя, то це і має стати предметом дослідження вчених третього тисячоліття. Адже без відповідей на основні питання буття неможливий осмислений рух уперед.

Кожна людина вважає страждання, що випали на її частку, найбільшими.

- Завжди треба мати когось поруч - і взимку, коли холодно, і навесні, коли кругом так ошатно, і влітку, коли так добре і жарко і можна купатися; у будь-яку пору року, в дощ і в сніг, у будь-яку погоду завжди людина повинна мати когось, хто йшов би з ним поруч до самої смерті. Завжди треба мати хорошу людину. Такого, щоб він знав тебе довгі роки. Завжди треба мати когось, хто навіть знаючи, що ти поганий, все одно любить тебе. Я знаю, що я поганий, але тут нічого не можу вдіяти. А якщо ти підеш зі мною, я буду найкращою людиною.

Слухайте мене ви, жінки, що вдягаються в спокусливі шати, ви, що приховують думки свої від чоловіків, щоб вони вірили, що ви вважаєте їх сильними і могутніми повелителями, тоді як насправді в своєму серці ви знаєте. що вони нерозумні діти.

— Ось що відбувається, коли довіряєш галактичну владу в руки безглуздя. Палпатін напружився всім тілом. — Я не про тебе, — швидко обмовився Дамаск. — А про Ганрея та інших того ж сорту! Сила карає нас за те, що ми зв'язалися з непрохідними тупицями, яким не вистачає розуму навіть просто виконувати накази!