Книга / твір

Я не можу... не можу дихати, не можу спати, не можу рухатися. Наче навколо стіни: куди не підеш — бамс! Стіна. Чого не захочеш – бамс! Знову стіна.

У людини має бути мета, вона без мети не вміє, на те їй і розум дано. Якщо мети в нього немає, він її вигадує.

На жаль, як часто нас докоряють справами, Про які і не знаємо ми самі.

Двоє людей - сильний і слабкий - вже колонія.

Життя, як відомо, не цукор. Самотність, можливо, найгірша з усіх напастей. Людині часто нема з ким поділитися зневірою, раптовою думкою, гарним настроєм, але вона відкриває книгу, і вона —«уже не одна». Виявляється, зовсім чужі люди —«вже були тут», думали, раділи, засмучувалися приблизно так само, як він, і через те саме, що й він. Тепер ці люди йому не чужі.

Зміна розмови часто служить у людей, для того, щоб вистояти перед небезпекою і хоч на хвилину приглушити душевний біль.

Завтрашній світ – це бджолині стільники ймовірностей, які чекають, коли їх наповнять реальністю – певними, усвідомленими діями.

Першим у списку якостей справжнього чоловіка, безумовно, має бути рядок«Роби те, що обіцяв». Це візитна картка мужності. По ній люди тебе судитимуть і відмірятимуть частку поваги, з якою до тебе слід ставитися.

Якщо хочу описувати, як дама одна полюбила одного офіцера, це можу; якщо хочу писати про велич Росії і оспівувати війни, дуже можу; якщо я хочу доводити необхідність народності, православ'я та самодержавства, я дуже й дуже можу. Якщо хочу доводити те, що людина є тварина і що крім того, що вона відчуває, у житті нічого немає, я можу; якщо хочу говорити про дух, початок, основи, про об'єкт і суб'єкт, про синтез, про силу і матерію, і особливо так, щоб ніхто нічого не міг зрозуміти, я можу. Але цієї книги, в якій я розповідав, що я пережив і передумав, я ніяк не можу і думати друкувати в Росії, як мені сказав один досвідчений і розумнийстарий редактор журналу.

... життя все-таки - азартна гра, в якій виграш часто дістається безтурботним, а не розсудливим.