Книга / твір

Завжди є ніж, якого ти не чекаєш, і він гостріший за всіх.

— Мама часто кидала його в дитинстві, — подумала Лі. - Мабуть, на голову. — А ще він гриз ґрати від ліжечка. — Наївся свинцевих білил? - Схоже.

Пару миттєвостей вона себе почувала коробкою передач, яку різко перевели зі швидкості на нейтралку... і хоча двигун ревів, як божевільний, нічого не відбувалося. А потім зчеплення схопилося, і коробка м'яко переключилася назад на швидкість.

— Нерви натягнуті з силою струни, — зауважив Грегорі. — А міцності в них не більше, ніж у павутинні.

Легковажне світло нещадно жене насправді те, що дозволяє теоретично...

Ти пишеш своє життя не словами. Ти пишеш її вчинками. Не важливо те, що ти думаєш. Важливо лише те, що ти робиш.

Перш за все потрібно позбутися уявлення, що всі чоловіки, яких ви знаєте, повинні все своє життя або зітхати біля ваших ніг, або пригощати вас калатушками, а якщо цього немає, ви відчуваєте себе скривдженою. Якщо таке життя, яким я живу, – діяльне і вільне від пристрастей, – вам не до душі, повертайтеся до своєї канави. На вашу думку, я егоїст, льодяник, людина без серця? От і чудово: йдіть до тих, які вам подобаються. Виберіть собі в чоловіки якогось чутливого борова з тугим гаманцем, який цілуватиме вас товстими губами і дубасить товстим ціпком. Не вмієте цінувати те, що у вас є, то нехай у вас буде те, що ви цінуєте.

Ах, як би я хотів бути циніком, як легко, просто та розкішно жити циніком! Адже треба ж — усе життя з мене роблять циніка, намагаються, витрачають гігантські засоби, витрачають кулі, квіти красномовства, папір, не шкодують кулаків, не шкодують людей, нічого не шкодують, аби я став циніком, — а я ніяк...

— А правда, Алале, за зірками все можна знати? - Як кому. - А що таке все, Алале?

— Доброго ранку, — привітався Більбо. Адже ранок і справді було добрішим — сяяло сонце, на дворі зеленіла трава. — І що це означає? Чи бажаєш ти доброго ранку мені чи хочеш сказати, що воно було добрим до моєї появи? Або натякаєш, що в тебе все гаразд і ти не проти побалакати? — І те, й інше, і третє, — озвався Більбо.