Книга / твір

Дивно: коли спиш, час для тебе ніби зупиняється, а для всіх інших... йде собі і йде, проходячи повз тебе крадькома і залишаючи в минулому. Підла все-таки штука - час.

... час у всіх забирає життя потроху. Людина вмирає не відразу. Він згасає повільно зсередини. І лише через якийсь час настає фінальна розплата. Уникнути її нікому не дано. Кожен має платити за те, що отримав.

Безсмертний будь-хто, хто не доробив своєї справи.

Організація, під егідою якої проходить конференція, називається Всесвітньою продовольчою організацією та займається вивченням того, чим і як харчується людство. Або не харчується. У цьому залі вирішувалися долі мільйонів маленьких трудівників: який урожай їм належить цього року зібрати, як їм слід харчуватися, одягатися... і думати.

Сил людських вистачає до певної межі; хто винен, що саме ця межа грає вирішальну роль?

— Не треба мені жодного багатства, а дайте мені добрих дітей.

Кожна людина повинна визначити для себе, скільки правди вона зможе винести.

Усьому, що треба знати, навчити не можна, учитель може зробити лише одне — вказати дорогу.

Легко бути приємними з тими, хто тобі байдужий.

Якось свиню різали. Мене тоді з двору прогнали, щоби не дивився». Пауза. Додає. «Краще б вони мене прогнали, як життя своє жили. На таке дітям справді дивитися не можна».