Книга / твір

"Завжди"!... Яке жахливе слово! Я здригаюся, коли чую його. Його особливо люблять жінки. Вони псують всякий роман, прагнучи, щоб він тривав вічно. До того ж«завжди» – це порожнє слово. Між капризом та«вічним коханням» різниця лише та, що каприз триває дещо довше.

Вбрання необхідні щастю жінки, як квіти навесні.

Я так люблю свою маму. І байдуже, що це сентиментально звучить. Думаю, наступного дня народження я куплю їй подарунок. Думаю, це має стати традицією. Отримуєш від усіх подарунки, а один купуєш для мами, адже вона теж брала участь у процесі твого народження. Думаю, це було б чудово.

Коли перестаєш рости, починаєш вмирати.

Те небагато, що відомо в медицині, відомо лише небагатьом медикам.

... підійти і сказати людині, яка набагато старша за мене, що він вчинив як негідник і дурень до того ж, я не міг. Важко подолати всмоктане з молоком матері. А ось написати можу. З цього я роблю висновок, що творчість — це відплата й у ширшому значенні. Ми закидаємо в минуле міцну волосінь з гачком, щоб витягнути ворога, але, на жаль, наживкою служить наше власне серце. На іншу він не клює.

З нашої першої зустрічі він божеволів... втім, і без мене він здоровим глуздом не відрізнявся.

Чим більше у житті було болю, тим сильніше ставало його мистецтво.

Хто до нас із мечем, того ми цеглою.

У півсні минулої ночі йому з'явилися слова, що проступали на внутрішній стороні повік.