Сем Вінчестер

— Не дай Боже жити в такому місці! - Чому? — Вилизані лужка!«Як справи, люба?». Я б збожеволів...

— Щоправда, навіть у Стенфорді, я так по-справжньому й не вписався в атмосферу. — Бо ти виродок. - Так, дякую. — Я теж виродок і завжди буду з тобою.

- Все, ми падаємо! - Це просто зона турбулентності. — Ми все одно розіб'ємось, не треба мене втішати!

— Але якщо ти знаєш, що є зло, то чому не повірити в добро? — Я бачу, що зло робить із добром.

— Примари не можуть з'являтися у певні години дня. — Так, фрики з'являються лише ночами.

Бути людиною означає віддавати свої борги.

- Тяжка нічка? — Ніч весела. Ранок тяжкий.

- Ти не людина, Сем. - На себе подивись!

- Вогонь - єдиний засіб? - Так. - Клас! Витягнути дитину на галявину та підсмажити. Сусіди аплодуватимуть. Точно.

— Знаєш що, старий, я вже ситий по горло твоїми замашками камікадзе. - Який нафіг камікадзе? Я – ніндзя!