Дін Вінчестер

Я неповторний! Я Бетмен!

- Вогонь - єдиний засіб? - Так. - Клас! Витягнути дитину на галявину та підсмажити. Сусіди аплодуватимуть. Точно.

— Знаєш що, старий, я вже ситий по горло твоїми замашками камікадзе. - Який нафіг камікадзе? Я – ніндзя!

— Навіщо ти впала? Чому захотіла бути однією з нас? - Ти це не всерйоз. - Ні? Купа жалюгідних виродків, розгублених, зляканих, тільки й думок - пожерти та на сортир. - Не знаю. Є ще відданість, вміння прощати, любов. - Біль. - Шоколадний торт. - Почуття провини. - Секс. - Так, тут твоя взяла.

— Є якісь припущення? – Якщо чесно, у мене ціла теорія … – Давай, пали. — Я тут подумав про казки... — Яка чарівність! І часто ти про них думаєш?

- Професор Ренфілд? ФБР. - Просто Донателло. Мене назвали на його честь. — На честь … Черепашки-ніндзя? — На честь … Скульптора доби відродження.

— А чи можна мені ще пива? — Ні, тільки кави, п'яничка. — А кави з лікерчиком?

- Ти виставляєш Місяць?! — Так, пекло зажадало на неї свої права. По-твоєму, хлопець на ім'я Базз міг полетіти в космос, не здійснивши угоди?

- Ми - люди. А коли людям щось дуже треба, вони брешуть. - Чому? — Наприклад, так можна стати президентом.

— Гаразд, любий, ми тільки приберемо цей грим із твого обличчя. - Що? Який грим? У мене немає гри... Ебічна сила! Я розмальована повія!