Надприродне

— Навіщо ти завжди провокуєш його? - Він босяк малолітній, ось чому! — А ось це нісенітниця собача! Ти ким себе уявив?! - Я твій батько! Шануй свого батька! — Це треба заслужити, п'яна худоба! Бити жінок і дітей – так називалося у твої дні батьківство?! — Ти заслужив, повір. Який ти був невдячний! - Я був дитиною! Діти не повинні бути вдячні! Вони повинні їсти твою їжу і розбивати твоє серце, егоїстичний ублюдок! Ти помер, а я так боявся стати схожим на тебе, що не ризикнув заводити своїх дітей! - І правильно, ти руйнуєш все, до чого торкаєшся. - Так?Бог свідок, я чудово виховав двох хлопчаків, вони виросли героями, так що котись до біса!

- Я Дін Вінчестер. - Той самий Дін Вінчестер?! - Да не може бути! Ти ж ніби помер?... Разів чотири... — Так. Але я хлопець міцний.

— Шляхи Господні... — Тільки ляпни про«несповідні» — отримаєш у бубон!

Може, тому що я старший брат, але знаєш, для мене ти завжди був сопливим пацаном, якого я наставляв на правдивий шлях. А тепер ми знаємо, що ти виріс. Ти подорослішав настільки, що повірив у мене. Повірити в тебе — найменше, що я можу зробити.

Розумієш, колишній я просто продовжив би діяти. Я заганяв би голку все глибше, поки ти не помер би, тому що ціль виправдовує кошти. Але те, яким я став... Загалом, джем з арахісовим маслом показав мені, що ангели здатні змінитися, тож... хто знає? Раптом вінчестер теж.

— Треба вигнати з неї демона, не зашкодивши їй. Вона назвала мене«сваркою». — І ти одразу засмутилася?

— Коли ми, фріки, вмираємо, куди ти думаєш ми вирушаємо? Ні в рай, ні в пекло. То куди? - Леголенд?

- Я не чистий. — А чого ти чекав після чистилища?

Я зненавидів себе і тому покарав... тебе.

- Що з тобою? Ти що, напився? - Ні!... Так. — Та що з тобою сталося? - Я знайшов магазин зі спиртним... - І? - І випив його. (- Я знайшов винний магазин. - І? - І осушив його.)