Фільм

Кажуть, добрі люди бувають, я намагаюся ввібрати цю мудрість.

— То що ж ви такі спокійні? - Я або вмираю, або ні. Не те, що я хотів би померти, але переживання нікого ще, начебто, не вилікували.

— Ви так віддані один одному. Невже ви ніколи не сваритеся? - Ніколи. Я просто не бачу сенсу двом закоханим говорити один одному гидоти. — Я казав колись те саме саме цьому шматку гівна.

- Подивися на себе, ти ж герой Хенкок! - А мені на це насрати!

— Дін... ти мене... — І ти мене... — Хлопці, може, поїдемо, га? А то я зараз розривуся!

- Давай я сумки понесу! - Ні! - Ти ж жінка! - Я жінка! А ти - мати!

Я — жінка, яка хоче кохання. Справжньої, божевільної, незручної, всепоглинаючої. Такого кохання, коли двоє ні на секунду не можуть одне без одного.

Ти думаєш, що моя реакція та сила тут, у цьому світі, залежить від м'язів? Ні. Я навіть повітрям не дихаю.

Мої поняття дуже прості: якщо хочеш схуднути, перестань багато жерти. Хочеш заробити — відірви свою дупу і працюй. Хочеш бути щасливим – знайди того, хто тобі подобається, та не відпускай його.

Ех, Маріо, якби я тільки міг керувати людьми, як я керую тобою...