Фільм

У світі не вистачить ромашкового чаю, щоб заспокоїти лють у моїх грудях.

— Дивись, старовина, земля внизу розстеляється, як срібна квітка! А місяць над нею подібний до квітки із золота! - Дурниця. З місячного світла не накарбуєш золотих монет. Чого нам радіти, коли все в житті належить багатим, а не таким, як ми з тобою? - Так, сусіде, дуже багато дано одним і дуже мало іншим. Неправда ділила світ, і одним дісталася радість, а іншим - горе.

Коли хтось з'являється у твоєму житті, частина тебе каже: Ти ще зовсім не готовий. Інша частина неодмінно каже: "Зроби її своєю назавжди".

— Нео, такого раніше ніхто не робив. — У цьому наш шанс.

Я — найкраще, що трапилося у твоєму житті.

- Суму поставте - сто карбованців! — А Ви казали сто двадцять! Адже мій Мухтар ще вміє приносити газету... — Газети має носити листоношу.

— Боже, що ти тут забув?.. — Нічого божого, я тут у своїх справах.

- У яку гру ти граєш, Кетріне? — А ти хочеш погратись? — Я не можу грати, доки не знаю правил. — А немає жодних правил, Стефане. Немає жодних правил…

Деколи дорога вперед вимощена чим завгодно, але не добрими намірами. (Не завжди дорога на краще встелена добрими намірами.)

Не можна передбачати майбутнє. Почуття змінюються.