Щоденники вампіра

- Як ти можеш бути з ними заразом? - Я ні з ким не заодно, ти просто мене дратуєш і я хочу, щоб ти здох.

- Як Джеремі? - Ненавидить мене. Ненавидить життя. Ненавидить те, що ми навіть пообідати не можемо так, щоби перед десертом ніхто не помер!

- Що б сказала твоя мама, дізнавшись, що ти зустрічаєшся з вампіром? - Яка з них?

– Як ти можеш бути вампіром? - А як ти можеш бути перевертнем?

- О Боже! Ти налякав мене. - Зроблю свій внесок у нічний дозор. - Дякую. За те, що охороняєш нас. Мене. - Це ж я. Твій вірний охоронець. Тихий і незворушний. - Ти пив? І ти сумний – погане поєднання. - Ні, я не сумний. Сум - це емоції, властива тим, кому не все одно. - Та гаразд, Деймон. Це не правда. Тобі не всеодно.

Давай не будемо нікого вбивати. Твої слова, просто нагадую...

Привіт, Джоне. Прощай, Джоне.

— Кохання болюче, безглузде і його значення переоцінюють. — Тільки якщо її немає. (Я був закоханий! Це боляче, безглуздо та перебільшено.)

Чому він не запал на мене? Чому так виходить, що я ніколи не подобаюсь хлопцям, які мені подобаються? Я не відповідна. Я завжди говорю не те, а Олена каже те, що треба. Вона навіть не намагається, а він вибирає її. Я докладаю стільки зусиль, і я завжди не та.

— Не хочу, щоб вся школа знала, що я позбавила цноти молодшого брата Олени. — Ага, позбавила, і потім продовжувала позбавляти кілька разів на день.