Фільм

— Доктор Кокс, ви отримали моє нагадування персоналу про те, що у клініці всі мають ходити у халатах? — Так, Бобе, отримав. І, спочатку просто викинув у відро для сміття, але потім вирішив, що це недостатньо красивий жест, тому я зробив твоє опудало з соломи, одягнув на нього свій лікарняний халат з твоїм нагадуванням у кишені і запросив сусідських дітей — ми палили твоє опудало і били його палицями.

- Сем, скажіть, що особливого було у вашій дружині? — А ваша передача триває довго?... Це було безліч різнокольорових скель, і якщо скласти їх разом, то виходила чудова мозаїка. Ми ніби були створені один для одного. Я відчув це з першого моменту, коли очі зустрілися. Я жив у порожньому будинку, поки туди не ввійшла вона і не наповнила його щастям. Варто було взяти її за руку, щоб допомогти вийти з машини, і я відчув, що сталося диво.

Якщо ми всі виграємо в лотерею, я всі гроші витрачу на пошуки чесного чоловіка!

Проблеми завжди і у всіх. Лише деякі їх вирішують.

- Шеріл, що таке? Що трапилося? - Джейсон. Його немає. — Я знаю, я знаю, що його немає. - Ні, ти не знаєш. Ти не розумієш. Він мав повернутися.

Я вам скажу, на що все пішло... та нема на що нахер!

Це було неймовірно! Ні, це було крутіше, ніж приголомшливо. Це було міфічно! Це було просто чудово!

- Хочеш зрозуміти хід його (Хауса) думок? — Так, але різати собі ноги чи ставати наркоманом мені не хочеться.

- Значить, Майк не помре? — Хіба що його зіб'є автобус, тоді це точно доля.

— Ти мужик чи ні? Ти сьогодні може до другої половини бази добіжиш. - Ти думаєш? — Ну, якщо за годину зганьбуєшся — знайдете мене біля замку. — Якщо зганьблюсь? — Не коли, а коли... Побачимося за годину.