Фільм

У тебе немає інстинкту самозбереження. Як ти можеш бути моєю дочкою?

— Я втомився бути нещасним. - Хочете бути щасливим. — Що ж, подумавши… так! Я хочу бути щасливим! — Бути щасливим — чудова мета. Небагато пацієнтів можуть так швидко і чітко сформулювати. — Пишатимуся до пенсії.

- Це труп! - Так. — Пітер, я не розуміюся на цьому. Вбивство не інтелектуальний злочин. І мені не подобаються покійники. Я пішов.

— Машинам невідомі емоції. — Кохання — не емоція. Кохання для нас — це зв'язок двох суб'єктів... Здається, ви теж закохані. На що ви підете, щоби не зруйнувати зв'язок з тим, кого любите? - На все. — У такому разі ви опинилися тут з тієї ж причини, що привела і мене.

— Томе, нам дали гіршу роботу. — Так, а ми ще й самі зголосилися... Іноді це триває цілу ніч... Я лежу тут і чую лопати та кирки... за стіною, там. І молюся, що сонце зійде раніше, ніж вони докопають. Ні, я не молюся - я сподіваюся. І іноді виходить – сонце перемагає. Але найчастіше — лопати перемагають сонце.

- Ти п'яний! - Так, я п'яний. А ти чудова. Завтра вранці я буду тверезим, а ти, як і раніше, будеш прекрасною.

— Знаєш, що ми не подумали? - Про що? — Можна здатися владі, туди Бенедиктові не дістатись. - Здорово. Дзвони копам, скажи, що ми взяли Белладжо, і нас надійно сховають від Бенедикта, років на двадцять. Сподіваюся, Тесс і там буде поряд. — І дітлахи у тюремних робах. - Так...

Ми живемо в суспільстві, де честь лише далекий спогад.

Благословляю вас у дорогу. Услід ворогам завжди знайдуться і друзі. Б'йтеся там, де це можна, слава Богу. І вже, звичайно, там битеся, де не можна.

-...Ми повинні йти, Холмсе. - Звичайно, йдіть. - А ви? – А я помилуюсь тут видами. На самоті. – У горах одному небезпечно. – Не більше, ніж скрізь у нашому недосконалому світі.