Фільм

Раз вже корову подоїли, вершки назад у вим'я не повернеш.

Рост міг би побитися з небом, якби йому не сподобався відтінок.

— Несправедливо, що в тебе чотири«Бугатті», коли півкраїни голодує. — Тепер ти соромишся нас? — Я соромлюся, коли згадую, якою я була.

Я давно дещо зрозуміла: люди йдуть, а речі крадуть. І здебільшого їх не повернути.

Справжньої влади ніхто не дає. Її треба взяти.

Немає отрути небезпечніше, ніж почуття провини.

І я почала ходити ліворуч... А потім праворуч — це те саме, що ліворуч, тільки без вечері.

— Моя дорога тітка Августа, я хотів сказати, що лікарі з'ясували, що Банберрі більше не судилося жити. І Банберрі помер. На жаль. — Схоже, він був солідарний з думкою своїх лікарів, я рада, що він нарешті зважився, на конкретні дії й послухався поради медиків.

— Хоча моє серце належало Сандрі, всі інші частини тіла належали уряду США.

Це не любовна історія, це історія про кохання.