Іван Сергійович Тургенєв

Діти відчувають, хто їх любить.

Потрібно так влаштувати життя, щоб кожен день був значним.

Молоді люди зраділи. І справді, колись вони просто були боввані, а тепер вони раптом стали нігілісти.

Як подумаєш: немає нічого на світі сильнішого... і безсилішого слова!

— Ви дуже любите свою батьківщину? - Промовила вона несміливо. - Це ще не відомо, - відповів він. – Ось коли хтось із нас помре за неї, тоді можна буде сказати, що він її любив.

Але не в одних віршах поезія: вона розлита скрізь, вона довкола нас... Подивіться на ці дерева, на це небо — віє всюди красою і життям; а де краса та життя, там і поезія.

На те й діти, щоб батьки не нудьгували.

хіба кохання – природне почуття? Хіба людині властиво любити? Любов - хвороба ; а для хвороби закон не писаний.

Життя їй усміхалося; але бувають посмішки гірші від сліз.

Зважився все косити - валяй і себе по ногах!