Серіал

Іноді планувати не потрібно.

Моєму пронизаному серцю немає на світі ліків. Душа моя жалібно стогне, як сопілка в устах дервіша. І без обличчя твого милого я як Венера без сонця Або маленький соловушка без троянди нічний. Поки читала вашого листа, сльози текли від радості. Може, від болю розлуки, а може, від подяки. Адже ви наповнили чистий спогад коштовностями уваги, Скарбницю серця мого наповнили ароматами пристрасті.

- Ви лікар. Навчіться вимовляти нормальні терміни, які здаються вам непристойними: пеніс, вагіна, анальний. - Анальний - не непристойне слово. - Так? Скажіть про це моїй дружині.

Я насправді намагаюся бути щасливою! Але я не можу дихати... Я не можу дихати, коли ти ось так дивишся на мене, тож припини!

— Добре, що моя тростина з тесаком при мені!

Тривога! Червона тривога! Велика, величезна червона тривога! Клінгони атакували нижню палубу! А ще ковбої у чорних капелюхах та Дарт Вейдер. Не хвилюйтесь, я вже тут! Я вже тут! Ви на мене сумували? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною?

Всі ці речі, заради яких я готовий померти, просто ніщо порівняно з тими, заради яких я хочу жити.

У цьому наша різниця – ви хочете програти по-дрібному, а я хочу виграти по-крупному.

- Я заплутався, Вероніка. - Як і всі ми, Арчі. І, якщо чесно, ти менший за інших.

Рано чи пізно ми всі втрачаємо своїх героїв.