Серіал

- Зробимо простіше, щоб твій наполовину якісно вбитий мозок зміг зрозуміти. Негайно! Видалити! Це! Нахрен! - Окей, ця манерно-стервозна поведінка, може, й працювала на бетах, з якими ти зустрічалася в Нью-Йорку. Але ти на території Бульдогів. Але будь ласка – чини опір. Лише зробиш гірше за себе.

Наче у мене кілька разів перед очима вибухнула бомба: у мене є дівчина – бум! Ми живемо разом – бум! Все інше – твоя фантазія – БУМ!

За статистикою, людина за 10 хвилин бесіди тричі бреше. (За статистикою, в середньому люди брешуть тричі за 10 хвилин бесіди.)

— Іди сюди і поясни моїм батькам, чому в них ніколи не буде онуків! - Звідки я знаю??! Може, в тебе мало сперматозоїдів? — Це ніяк не пов'язано з моїми сперматозоїдами! — Ти носиш ті сімейнички, які ми відправили тобі, Раджишику? - Так, матусю. — Тому що ти знаєш, що трапляється з твоїм пиріжком, коли ти носиш ці вузькі трусики... — Можемо ми перестати говорити про мої яєчка хоча б на хвилину!

Всі наші неприємності входять до нас через рот.

Життя - це біль. Я щоранку прокидаюся з болем, ходжу на роботу з болем! Сказати, скільки разів мені хотілося послати все до дідька, звести рахунки з життям?

Найслабше місце зрадників - це те, що вони вірять у неможливе.

Ласкаве слово солодше за мед.

Я та Пітт? Це ж просто бред.

- Вони відпускають вогні в небо. Ти можеш у це повірити? Японські вогні як символ прощання з минулим. Ну, термінове повідомлення – ми не японці. Ти знаєш, хто вони? Діти. Начебто, запалюючи свічки, можна все виправити, або навіть промовивши молитву, або вдаючи, що Олена закінчить не так, як решта — вампіром-вбивцею. Глупість, марення. Нестерпні, маленькі діти. Я знаю, що ти скажеш:«Так вони почуваються краще, Деймон». І що? Як довго це триватиме? Хвилину? День? Що це змінить? Тому що, зрештою, коли ми втрачаємо когось, кожна свічка, кожна молитване змінить той факт, що єдине, що в тебе залишилося, - це дірка в твоєму житті на тому місці, де раніше був той, хто тобі небайдужий. І камінь. З вирізаною на ньому датою народження, яка, я певен, ще й неправильна. Ну що ж, дякую, друже. Спасибі, що кинув мене тут як нянька. Тому що я мав піти ще давно. Дівчина мені не дісталася, пам'ятаєш? Я просто застряг тут, лаючись зі своїм братом і придивляючись за дітьми. Ти мій боржник. — Я теж сумую за тобою, друже.