Серіал

Джей Ді: [ подумки ] Елліот та її морський біолог. Але... Між іншим, знаєте, це мене зовсім не засмучує. Еллісон: — Джей Ді, у вихідні Шон дозволить мені поплавати з дельфінами. Джей Ді: - Правда?! Здорово, сподіваюся, вони тебе не покусають. Шон: - Та розслабся, Елліот, дельфіни люблять людей. Еллісон: - А звідки у тебе на нозі той величезний шрам? Шон: - Та це мої парашутні штани все в блискавках. Я блискавкою прищемив. Еллісон: - Зрозуміло. Карла: — Ти вже їй брешеш? Чудово. Шон: Мене правда не дельфін вкусив. Карла:- А хто? Шон: - Чорний кит.

Хто не має сім'ї — той не має країни.

Коли одна людина будує стіну, іншій негайно потрібно дізнатися, що знаходиться на іншому боці.

Все тяжке дається ще важче, якщо на твоєму боці немає кращого друга.

Свою особистість не знаходять, свою особу створюють.

- Ти зовсім не допоміг мені, старцю. — Може, ти поставив не ті запитання?

— Отже, всі монстри з жахів, про які я чув, вони є реальними? — Годзілла тільки в кіно!

— Чому мене звинувачують у їхніх маленьких грішках? Ніби я шепочу їм на вухо, змушуючи робити те, що в іншому випадку вони вважають поганим:«О! Це диявол мене примусив!». Я ніколи нікого не змушував нічого робити! Ніколи! — Те, що трапилося з тобою, несправедливо. - Несправедливо? Це неправомірно! Цілу вічність моє ім'я використовують як ілюстрацію для своєї порочності.

Ніхто з нас не хоче визнавати, якими вразливими ми почуваємося.

Люди тактовні і ввічливі не тому, що так прийнято, а тому що вони усвідомлюють свою недосконалість і знають, що можуть робити помилки.