час

Є чоловіки просто створені, щоб із них вили мотузки. А є жінки, що талано плетуть макраме.

Чоловіки та жінки не можуть бути друзями. Можливість сексу завжди постає на їхньому шляху.

Вони не розуміли, що зцілення — справа всього життя, що деякі рани ніколи не заживуть повністю. Терапія може допомогти затягнутися відкритим ранам, але шрами залишаться однаково. Організм може поводитися так, ніби з ним усе було гаразд; але шкіра натягнута і чутлива до дотиків, як у людини, яка отримала серйозні опіки по всьому тілу. Вогонь може обпалити людину до самої душі. Те саме і з сексуальним насильством. Це вогонь, який спопелює. У когось серйозні опіки торкаються лише частини тіла. Я була вкрита вся опіками, цілком.

— А що робити, якщо все навколо ну зовсім навперекій? — Ну... дуль його знає! Думаю, треба на деякий час розслабитись і просто плисти за течією. — Для тих, хто не вміє плавати, це втопиться?

Люди можуть бути вищими за тебе за становищем або багатством, або віком. Але поки ти вищий за їхні знання і вміння — ти завжди будеш у виграші.

Двоє чоловіків обдурюються, подаючи один одному руки. Чоловік і жінка обманюються цілуватися.

Вона йшла, а йому хотілося, щоб час зупинився. На цьому безлюдному тротуарі, сам не знаючи чому, він уже сумував за нею. Коли він гукнув її, вона встигла зробити дванадцять кроків і ніколи не зізнається, що вважала кожен крок.

Усі можуть жити вічно, якщо не робити дурниць. Хіба це не страшно? Ви ніколи не зробите нічого дурного чи сміливого, чогось вартого...

— У тебе... дуже гарна пам'ять, — говорю я, запинаючись. — Я пам'ятаю все, що пов'язано з тобою, — відповідає Піт, прибираючи мені за вухо пасмо, що вибилося. — Це ти ніколи не звертала на мене уваги. — Натомість тепер звертаю. — Ну, тут у мене мало конкурентів. Мені знову хочеться неможливого: сховатися від усіх, закрити віконниці. Під вухом чую шипіння Хеймітча:«Скажи це! Скажи!» Я ковтаю грудку в горлі і кажу: — У тебе скрізь мало конкурентів.

Ну чому, щоб здобути чоловіка, потрібно дурити себе?