філософія

Треба тьмяніти й облуплюватись удвох. Тільки в цьому є сенс, а більше ні в чому.

Я знаю, що свобода філософське поняття. Мене це не цікавить. Адже раби не цікавляться філософією. Іти куди хочеш - ось що таке свобода!

Щасливий той, хто житиме у віках, У цьому найбільший сенс його народження...

Все, що виходило у людей з рота необхідно було фільтрувати, щоб не збожеволіти від позбавлених сенсу слів.

Незабаром підтвердилося, що рід людської воістину невичерпним на вигадки.

Я зрозумів, що для того, щоб зрозуміти сенс життя, треба перш за все, щоб життя було не безглуздим і злим, а потім вже – розум для того, щоб зрозуміти його. Я зрозумів, чому я так довго ходив біля такої очевидної істини, і якщо думати і говорити про життя людства, то треба говорити і думати про життя людства, а не про життя кількох паразитів життя.

Огидна, нездорова звичка говорити правду, перевіряти на істинність все, що чуєш, без вагань заперечувати людям, які набагато молодші.

На звороті листівки була лише розмита марка штату Арізона та коротке повідомлення, що Рут вступила до громади лесбіянок. Ця новина не здивувала Джесс. Вона навіть пораділа про себе, що її стара приятелька - така дратівлива і разом з тим надзвичайно мила - нарешті змогла знайти у великій мозаїці життя осередок, що підходить для її скельця - хитромудрого скельця нетривіальної форми і забарвлення.

— Привіт, я Пол Хеннесі — отець Бріджет. - Привіт, я Кайл. - Кайл. Добре. Ти так довго і голосно гудів, що мені здалося, ніби ти приніс щось варте. Чому я цього не бачу? — Вибачте, містере Хеннерс. - Прощаю. Раджу запам'ятати — мене називають сенсей Пол, бо маю чорний пояс. Так що, якщо що, не ображайся.

... море - повна подоба життя людини. Як каже старовинна морська мудрість, рифи треба брати тоді, коли тобі на думку приходить питання; а чи не час взяти рифи? У морі ховається небезпечний і хитрий мерзотник, який, при всій своїй зовнішній дружелюбності, тільки й чекає, коли ти вчиниш помилку, щоб кинутися на тебе. Легко і безжально вбиває море необережних і дурних, і моряк може сподіватися - найбільше - на те, що море віднесеться до нього хоча б терпимо, не зверне уваги, не помітить. Море не знає милосердя, воно, як старозавітний Бог, ніколине прощає – хіба що випадково чи з капризу. Коли віддаєш швартові, слова«милосердя» та«жаль», як і багато інших, залишаються на березі.