гнів

Речі існують остільки, оскільки ми їх бачимо, а що і як ми бачимо залежить від Мистецтв, що вплинули на нас. На щось дивитися і це щось бачити абсолютно різні речі. Щось починає існувати тоді і лише тоді, коли нам стає видно його красу. Зараз люди бачать тумани, але не тому, що тумани існують, а тому, що поети та художники навчили їх загадковій красі подібних явищ. У Лондоні, можливо, бувало туманно вже сотні років. Насмілюсь стверджувати, що так це й було. Але цього ніхто не бачив, тому нам нічого про це невідомо. Туманів не існувало, поки їх не винайдено. У наші дні, треба сказати, тумани доводять до крайності. Де освічений схоплює художній ефект, неосвічений схоплює застуду.

Людина не може встояти, отримуючи все. Абсолютно всі! Плата не буде високою. Плата за душу ніколи не буває високою.

Кожна жінка — заколотниця і люто повстає проти себе. (Кожна жінка - бунтар за натурою, причому бунтує вона виключно проти себе самої.)

Після абсолютної правди чекає абсолютне щастя з абсолютно призначеною тобі людиною!

Якби це була справжня рішучість, якби він був абсолютно переконаний, що хоче дізнатися істину, у нас не було б можливості обмежити його.

Ось чого їй так бракувало — моря, її великого сусіда протягом двадцяти п'яти років, моря з його солоним повітрям, його гнівними поривами, його рокітливим голосом, його могутнім подихом, моря, яке щоранку бачила зі свого вікна в Тополях, яким дихала вночі і вдень, яке постійно відчувала біля себе і, сама того не усвідомлюючи, полюбила як живу людину.

Найсильніша ненависть, як і найлютіший собака, беззвучна.

— У кожного — свій скелет у шафі, як кажуть. Повір моєму досвіду, Харлі, він може загнати тебе в труну зі страху і сорому. Але після того, як ти розкрила мене, я звільнився. Так, мені соромно, мене, мабуть, звільнять, а більше в мене нема чого забирати. І це надихає мене робити те, що я завжди хотів бути тим, ким завжди хотів. - Тоді не буду заважати. - Я серйозно, Харлі. Щоправда ранить, але й зціляє. Дивлюся я на тебе, адже ти носиш у собі весь цей гнів, напруження та страх … Твій скелет у шафі тебе отруїв. Але нічого, скоро я тебе зцілю.

Іноді гнів призводить до помилок. У тому числі й у плані.

— Але ж сюди ми вже прийшли! - Так, прийшли. Але для того, щоб допомогти цьому людству, а не для того, щоб вгамувати свій справедливий гнів.