гроші

Жінка, не зациклена на заміжжі, приваблює чоловіків набагато більше, ніж жінка з очима, сповненими розпачу.

Всі почуття можуть призвести до любові, до пристрасті, все: ненависть, жаль, байдужість, благоговіння, дружба, страх, навіть зневага. Так, всі почуття … виключаючи одного: подяки. Подяка — борг ; кожна людина платить свої борги... але кохання — не гроші.

Необхідно пам'ятати, що насильство є невід'ємною частиною повсякденного життя. Насильства багато показують на телебаченні. Не можна вдавати, що його не існує.

Ніхто не збідніє, подаючи милостиню.

Я дізнався від ченців Тибету, що три найстрашніші речі, які можуть статися з людиною — це краса, слава і багатство.

За останні кілька років я став непогано говорити англійською — досить непогано для того, щоб зрозуміти, що ця мова ніколи не стане для мене рідною. Коли я говорю«я люблю» або«я ненавиджу» іспанською, так багато всього приходить мені на думку, але коли я говорю те саме англійською, в моїй голові порожнеча.

— Ну чому ці курки вміють літати, а ми ні? Це ж несправедливо! — Натомість у нас більше розуму та багатий духовний світ. — А нафіга воно треба, як не вмієш літати?

Бажання змінюють все: людей, світ, події. Давши потрібну силу бажанню і перетворивши його на наказ, можна керувати драконами, викликати цунамі, підкоряти вітру, сіяти пожежі, мати принцес, не принцес, королівства, гроші… Головне розібратися, чого саме тобі так несамовито хочеться. Головне навчитися хотіти несамовито. Жити несамовито.

— Серце робить багатьох людей нещасними, — сказав Гудвін. — Не дуже велика перевага — мати серце.

Пес підбирався все ближче й ближче, стелившись тротуаром і старанно виляючи хвостом. Потім він просто стрибнув на мене, і я, не встоявши під ударом передніх лап, розпластався на асфальті. Незважаючи на худорлявість, він був все ж надто великий і важкий. Осідлавши мене, осміліша псина почала лизати мені обличчя, вуха, лоб. Я ледве спихнув його, схопився і витер обличчя. — Сидіти! Тобі треба підкріпитись! Я дістав із пакета сендвіч і відламав шматок. — Небагато тобі, решта мені, старий! — сказав я і поклав його на тротуар. Пес підійшов до частування, понюхав і відійшов. Облизуючись і оглядаючись на мене, він почав віддалятися. — Гей, друже, постривай! Цей був із арахісовою пастою! Іди спробуй копченої ковбаски! Повернися! До мене! Пес з побоюванням підійшов знову. Я знайшов сендвіч з ковбасою, відламав великий шматок, зіскреб з нього гірчицю і кинув на тротуар. Привереда схилився над подачкою, уткнувся в неї носом, обнюхав, повернувся і потрусив геть. Цього разу він навіть не обертався, все швидше і швидше віддаляючись уздовж вулицею. Не дивно, що я постійно перебував у стані депресії – неналежне харчування.