гроші

Ну і зрештою, чи варто було?... Господи Боже... Як непоправно пройшло моє життя. Я навіки залишився в останньому дні літа, мене забули на вулиці, і ніхто не відчинить мені двері. Повірте, свою частку горя я отримав з лишком. Більшість людей будують плани, а життя просто минає. За свій вік я розкидав частинки мого серця по всьому світу, а того, що залишилося, ледве вистачає, щоб жити. Але я намагаюся посміхатися. Я знаю, що мої бажання набагато перевершували мої можливості. Мене більше не чекають ні білі коні, ні гарні жінки.

- Я можу довести, що ти створив цілком фальшиву особистість! — О, просто накладіть на себе руки. Це набагато легше.

Ми заробляємо час і витрачаємо його.

Ми помремо, і це робить нас щасливчиками. Більшість людей ніколи не помруть, тому що вони ніколи не народяться. Число потенційних людей, які могли б бути тут, на моєму місці, але насправді ніколи не побачать денного світла набагато більше, ніж піщинок в Сахарі. Зрозуміло, що в рядах привидів, що не народилися, знаходяться поети більші, ніж Кітc, вчені більшініж Ньютон. Ми знаємо це, тому що безліч людей, допустима нашими ДНК, незрівнянно більша, ніж безліч справжніх людей. І з пащі цих мізерних шансів народження вирвалися пересічні ви та я. Ми привілейована купка людей, які попри всі шанси виграли у лотерею народження. Як ми сміємо скаржитися на наше неминуче повернення в той стан, з якого переважна більшість ніколи не народжувалася.

Не всі народжуються ідіотами, багато хто цілеспрямовано до цього йде все життя.

Просто є такі люди, вони... вони надто багато думають про те світло і тому ніяк не навчаться жити на цьому...

На той раз ти була набагато твердіша. Набагато булатніше. Немає вже тієї булатності. ================= Ти вже не та, що була раніше. Ти була набагато... Горазд. Ти втратила свою значущість.

Дружба трагічніша за кохання — вона вмирає набагато довше.

Так багато я пишу про себе тільки тому, що це предмет, про який я найкраще знаю.

— Портос, на мою думку, Ви досить багаті для того, щоб знову шукати пригод. — Так, я багатий. Але людина вже так влаштована, що їй завжди чогось не вистачає. — Чого ж вам не вистачає? — Чесно кажучи, зовсім небагато. Баронський титул. — А. Щоправда, я й забув.