людина

Російські люди, які читають багато, перебувають у активному пошуку живого Бога. Для мене це безперечно.

Жодне зусилля на світі не буває марним. Сизиф, наприклад, розвивав мускулатуру.

- Як це в тебе могли вкрасти кредитку? — Не знаю, але подивися, скільки вони розтратили! — Моніка, заспокойся, у банку сказали, що ти заплатиш лише за свої покупки. — Так, але яка марнотратність! — У тебе сперли кредитку, навряд чи для того, щоб заощаджувати. — Ось ідіоти, витратити сімдесят доларів на диво-швабру... — Це я купила.

Деякі речі не коштують тих грошей, які платять.

Культура — це кількість прочитаних книжок, а кількість понятих.

Якщо все життя стежити за тим, що подумають про тебе інші, чи можна забути, хто ти насправді? А якщо обличчя, яке ти показуєш світові, перетворилося на маску... під якою нічого не лишиться?

Мої книги про руйнування однієї форми ідентичності — заснованої на комфорті чи зовнішності чи освіті — та створення іншої. Ви повинні знищити існуючу форму, щоб відкрити найкращу.

Прощайте ваших ворогів, але не забувайте їх імена. (Прощай своїх ворогів, але ніколи не забувай їх імена)

Проходить запал юнацьких років; настає вік змужніла, вік обдуманості, зрілого міркування, досвіду та смиренності бурхливих поривів уяви та почуттів. Тепер не будує людина мрійливих планів, не рветься на неможливі подвиги, не прагне охопити собою весь світ. Ні, обережно і пильно оглядається він навколо себе, довго думає над своїм рішенням; хоче йти вперед, але не стрибками, а твердою, повільною ходою.

- Я приїхав у це місто, бажаючи знищити його, а сьогодні... я зрозумів, що хочу захистити його. Як це сталося? Я не герой, Олена. Я не добрий. У мені цього немає. – А може, є? - Ні. Ні, це доля мого брата. І твій. І Бонні.